Чим ель відрізняється від пива + опис 11 сортів елю

Мабуть, варто почати з того, що це досить популярне запитання, по суті своїй, не зовсім правильне.

Річ у тім, що під пивом маються на увазі всі слабоалкогольні напої, одержувані в результаті спиртового бродіння солодового сусла. Таким чином, ель, який цілком потрапляє під цю категорію, є лише одним із різновидів пива.

Однак, у пивній культурі, притаманній пострадянському простору, пиво фактично ототожнюється з іншим своїм різновидом - лагером. Відповідно, ставлячи вищезгадане запитання, російськомовний любитель слабоалкогольної солодової продукції насправді хоче з'ясувати для себе, чим ель відрізняється від лагера. І ось на це-то питання Взболтай дає відповідь...

Різновиди елю

1. Гіркий ель (Bitter)

   Сорт світлого елю, який має дуже приємний і виражений смак.

   Свою назву напій отримав кілька століть тому, коли англійські броварники стали використовувати хміль, що надає пиву гіркуватий присмак.

   Типовий гіркий ель має колір темної міді, хоча у деяких спеціальних сортів відтінок варіюється від бурштинового до бронзового.

   Міцність від 3% до 7%

2. Пейл-ель або Блідий ель (Pale Ale)

   Один із головних сортів англійського пива, оскільки під час його виготовлення застосовується більше хмелю, що в минулому давало змогу пиву краще переносити тривале транспортування у віддалені колонії Британської імперії.

   Головна відмінність у пряному смаку та більш світлому кольорі.

3. Індійський ель (India Pale Ale)

   Сильно охмелений різновид пейл-елю.

   Хміль надає пиву багатий аромат і приємну гіркоту.

   Це найбільш затребуваний стиль крафтового пива в США.

   Підвиди: Imperial, Black, American, Season, Double, Triple.

   Ступінь гіркоти: 15 - 120

   Міцність: 8% - 12%

   Щільність: 1.005 - 1.040

   Колір: темні відтінки

4. М'який ель (Mild Ale)

   Цей стиль пива виник у Великій Британії в 17 столітті, має переважно солодовий смак.

   Сучасні м'які елі здебільшого темного кольору з міцністю від 3% до 3,6%, хоча є приклади світліших відтінків, а також більш міцні, що досягають 6% і вище.

5. Коричневий ель (Brown Ale)

   Традиційне темне англійське пиво міцністю від 2,8 до 5,4%.

   Крім усіх відтінків коричневого кольору має сильний солодовий присмак і характерний горіховий аромат.

6. Міцний ель (Strong Ale)

   Перевершує світліші варіанти в плані щільності, вмісту алкоголю і насиченості солодом.

   У смаку можуть бути присутніми фруктові нотки або кислуватий відтінок.

   Особливими різновидами міцного елю також вважаються старий, витриманий і темний ель.

7. Ячмінне вино (Barley wine)

   Напій, що нерідко містить більше 10-ти градусів алкоголю.

   Пиво зроблене із зерна. Колір від коричнево-золотистого до чорного.

   Є два основних сорти ячмінного вина: англійське ячмінне вино, яке має невелику хмелеву гіркоту і велику різноманітність у плані кольорів - починаючи від червоно-золотистого до чорного, та американське ячмінне вино, більш гірке, колірна гамма якого варіюється від бурштинового до світло-коричневого.

   Міцність від 8% до 12%.

8. Ірландський червоний ель (Irish Red Ale)

   Відрізняється кольором від бурштинового до темно-мідного, хорошою прозорістю. Утворює невелику піну від брудно-білого до жовто-коричневого кольору.

   Має м'який смак і солодкість карамельного солоду, іноді з присмаком підсмаженого хліба з маслом або карамелі.

   Помірний солодовий аромат із нотками карамелі.

   Міцність від 4 до 6 %.

9. Шотландський ель (Scotch Ale або Wee Heavy)

   Виникло в Единбурзі в 1800-х роках. Це супер солодовий, багатий ель, повний карамельних смаків і ароматів.

   Має темно-коричневе, насичене забарвлення з високим вмістом алкоголю (від 6 до 10%).

   У смаку може бути присутня невелика гіркота, хоча сильні карамельні аромати мають тенденцію домінувати над помітною гіркотою.

   Деякі шотландські елі можуть мати злегка торф'яний смак.

10. Портер (Porter)

    Національний англійський сорт пива, що об'єднує під своїм ім'ям багато підвидів темного пива.

    Виготовляється з щонайменше двох видів солодів, одним з яких є коричневий солод (brown malt).

11. Стаут

    Ірландська похідна від портера, що вирізняється присутністю у смаковому букеті виразних кавових ноток і паленого присмаку, а також досконалою світлонепроникністю.

    У наші дні поряд із класичним варіантом, що містить порівняно високий відсоток алкоголю, існують кислуватий устричний стаут, що перевершують його за популярністю, ірландський сухий стаут, його англійський солодкий "колега", який містить лактозу, а також імперський і тропічний стаути, що легко переносять мінливості транспортування.

    Детальніше про стаут

Крім того, під поняття елю підпадають такі напої:

1. Вироблене на території Бельгії, Голландії та Франції Траппістське пиво (зокрема і знаменитий Квадрюпель).

2. Червоний або бургундський (за винним кольором напою) Фландрський ель бельгійського походження.

3. Баварське Пшеничне пиво, а також Старе пиво родом з німецького Дюссельдорфа.

Відмінності елю від пива

1. При виготовленні елю використовується метод верхнього спиртового бродіння

   У його основі лежить легкість, притаманна дріжджовим грибкам, що ростуть у Старому світі.

   У процесі бродіння такі дріжджі неминуче спливають на поверхню рідини, утворюючи своєрідну шапку.

   Лише з відкриттям Америки до Європи потрапив важчий різновид дріжджів, що осідає під час бродіння на дно чана або бочки.

   Згодом саме ці дріжджові грибки стали використовувати при виготовленні лагера (класичного пива).

2. Температура бродіння елю коливається між 15 і 24°С, оскільки легші дріжджі віддають перевагу теплу

   Їхні ж заокеанські побратими набагато комфортніше почуваються за нижчих температур (5-14°С, а іноді й нижче).

   Остання обставина дає змогу знизити інтенсивність розмноження в рідині різних мікроорганізмів, і в такий спосіб уберегти пиво від швидкого прокисання.

   Однак, можливість використання американських дріжджів у промислових масштабах, а значить і впровадження лагера в масове виробництво, з'явилася лише з винаходом потужних холодильних установок.

   Бродіння за більш високих температур, що супроводжується інтенсивним виділенням різних ефірних сполук і природних ароматизаторів, робить ель яскравішим і насиченішим, хоча менш стабільним і контрольованим, ніж лагер.

   Крім того, завдяки все тому ж тепловому фактору, процес первинного дозрівання елю відбувається набагато швидше, ніж у випадку з лагером. Триває воно в середньому від двох тижнів до двох місяців.

3. Класичний ель, на відміну від лагера, не піддається пастеризації або фільтрації

   Тому він продовжує бродити, як кажуть англійці, до останньої краплі.

   Такий "живий" напій має незрівнянно яскравіші та індивідуальніші смакові якості, але термін його придатності обмежений кількома днями.

Питання і відповіді щодо елю від Збовтай

1. Ель міцніший за пиво?

   Відповідь: Ні. Показники міцності перетинаються з різними варіантами звичайного пива.

2. Гіннес ель або лагер?

   Відповідь: У першу чергу Гіннес - це стаут, який є одним із видів елю.

3. Який ірландський ель вибрати?

   Відповідь: Прочитайте інформацію про різновиди елю. Збовтай любить стаути, але блідий ель теж цікавий, тут тільки пробувати на смак, інакше ніяк.

4. Ель скільки градусів?

   Відповідь: Велике питання, якщо коротко від 2,8 до 12 відсотків від обсягу.

5. Хто придумав ель?

   Відповідь: Люди, що жили на території сьогоднішнього Ірану. Вчені досліджували стародавню кераміку, використовуючи хімічні тести, які показують, що сліди пива датуються 7000 років тому. Це зовсім не означає, що пиво було винайдено саме тоді, але це найстаріший доказ.

6. Скільки коштував найдорожчий ель?

   Відповідь: Nail Brewing's Antarctic Nail Ale за ціною від 800 до 1800 доларів за 500 мл.

Актуальність: 09.02.2020

Мітки: Пиво, Сідр, Ель