Напій Кюммель: історія, види, як пити + рецепт у домашніх умовах
Міцний ароматизований продукт, зроблений на основі кмину і горілки, прославився як улюблений напій багатьох європейських письменників і царських осіб, а також як цілющий засіб від багатьох хвороб.
У різних країнах готують і п'ють його по-своєму: звідси й народилися численні види Кюммеля.
Історія напою Кюммель
Точних даних про походження кминної настоянки немає. За одними відомостями першість винаходу Кюммеля належить голландцям, які лікували з його допомогою хворого короля.
Інші дані свідчать на користь німців.
Згідно з третьою версією своєю появою напій завдячує лицарям Лівонського ордену, які знайшли притулок на території Прибалтики.
Достеменно відомо лише, що перший документально зафіксований рецепт кминного спиртного відноситься до початку 16 століття, а батьківщина його розташована десь на просторах Північної Європи.
У промислових обсягах "Kummel" почали випускати наприкінці XVI початку XVII століття. Виробництво було налагоджено на заводі "Bols" в Амстердамі. Найстаріше голландське підприємство функціонує донині, але кминне спиртне вже не виробляє.
Виробництво було організовано в Ризі, де напій швидко прижився і вироблявся протягом багатьох десятиліть. Особливістю російської версії стали яскраво виражена солодкість і підвищена концентрація кмину, за що продукт прозвали "Подвійним Кюммелем".
У 19 столітті в околицях Риги виробляли "Allasch Kummel". Згодом на його основі було розроблено лікери "Аллазький кминний" і "Аллазький кминний з патокою". Перший був сумішшю з ароматних настоїв кмину, коріандру і лимону, до рецепту другого входили олії тих самих рослин.
Згодом напій стали виробляти в багатьох країнах світу: Польщі, Англії, Німеччині, Данії, США, Франції та ін. Традиційний Кюммель за старовинним данським рецептом випускають під маркою "Wolfschmidt".
Різновиди Кюммеля
До складу класичного напою входить кмин, аніс, кріп і чистий зерновий спирт. У різних місцевостях у різний час до рецепта додавали свої оригінальні добавки: ефірні олії, крупиці золота, м'яту, кірки цитрусових, фенхель, гвоздику, фіалковий корінь, полин, коріандр...
Усі версії напою можна умовно розділити на 2 групи:
-
Солодкі лікери
Маслянисті, тягучі, ароматні, з гоструватим присмаком.
-
Гіркі настоянки
Вогняні, пекучі, терпкі, що нагадують горілку, з пряним ароматом.
Зазвичай кминне спиртне безбарвне, міцність може варіюватися від 30-35 до 50-70 градусів.
Як пити Кюммель
Пити Кюммель заведено з льодом, хоча в деяких країнах його зігрівають. Також настоянку п'ють зі шматочком цукру або соком лайма.
Як закуски підійде негостре і не пряне м'ясо, проста випічка, сир, овочі.
Рецепт традиційного Кюммеля
Кількість і перелік інгредієнтів можна коригувати на свій розсуд. Не слід плутати аніс із бадьяном: аромат у них схожий, але це зовсім різні рослини. Те ж саме стосується фіалкового кореня: він не має відношення до квітів, які називаються "браткиними оченятами", насправді це кореневище ірису.
Замість кірки помаранчі, яку складно знайти, можна взяти цедру лимона або інших цитрусових.
За бажанням до готового напою додають мед або цукор (½ склянки), після чого дають Кюммелю настоятися ще 1-2 дні і повторно фільтрують.
Інгредієнти
Горілка - 3 склянки (700-800 мл)
Насіння кмину - 30 г
Насіння фенхеля - ¼ чайної ложки
Гвоздика - 2 шт.
Вода - ½ склянки
Цукор - 2/3 склянки (150-200 г)
Метод приготування
Подрібніть товкачиком насіння. Потім додайте подрібнену масу і гвоздику в бутель з горілкою, гарненько збовтайте.
Щільно закрийте бутель і дайте постояти 24 години.
Видаліть гвоздику і витримайте 2-3 тижні в прохолодному темному місці. Час від часу струшуйте.
Після початкового дозрівання насіння з напою потрібно процідити будь-яким доступним способом.
Змішайте цукор із водою в каструлі та нагрійте до кипіння. Помішуйте, щоб цукор розчинився.
Зніміть з вогню і дайте охолонути.
Додайте отриманий цукровий сироп у настоянку і ще раз гарненько розмішайте.
Витримайте напій ще 1-2 місяці в прохолодному темному місці. Час від часу струшуйте. Готово!
Актуальність: 18.08.2020
Мітки: Інший алкоголь