Хванчкара вино: огляд + як вибрати

Хванчкара - це одне з найбільш культових грузинських вин. Належить він до розряду червоних природно-напівсолодких. Виготовляють згадане вино з винограду, що росте в чітко обмеженому, зокрема й на рівні грузинського законодавства, природному теруарі, розташованому на правому березі річки Ріоні, в околицях села Хванчкара (Амбролаурський район, історична область Рача).

Згідно з твердженням місцевих виноробів, що заслуговує на довіру, виноградні грона, що дозрівають навіть на протилежному березі річки, містять недостатню кількість цукру.

Історія напою коротко

В історії напою було два знакових моменти, які висунули його в перші ряди грузинської виноробної галузі. Першим із них став несподіваний фурор, спричинений 1907 року домашнім вином князів Лівану і Дмитра Кіпіані, ледь не жартома представленим на міжнародній галузевій бельгійській виставці, що проходила під королівським заступництвом...

Другим моментом стала особлива увага, проявлена до все того ж локального вина, що носило на той час назву Кіпіанівське, з боку товариша Сталіна. До речі, саме Сосо Джугашвілі зіграв пряму або непряму роль у затушовуванні "дворянського" походження напою і перейменуванні його на Хванчкару.

Виробництво Хванчкари

Для виготовлення напою, який нас цікавить, використовують досить рідкісні місцеві сорти винограду: Александроулі і Муджуретулі (теоретично допускається наявність у вині до 10% Сапіраві, але виробник, який поважає себе, ніколи не принизиться до подібної профанації). Виробляється Хванчкара із застосуванням характерної для Північно-західної Грузії рача-лечхумської технології. Полягає вона у зброджуванні виноградного сусла без видалення мезги (гребенів, кісточок, шкірки тощо).п.) з подальшим перериванням процесу бродіння шляхом зниження температури.

Таким чином, отримало практичне застосування спостереження місцевих селян, які помітили, що молоде вино під впливом раптових заморозків стає більш солодким. Готовий напій перед бутилюванням піддається пастеризації, що дещо знижує його початкові смакові якості, надаючи натомість необхідну для транспортування стабільність.

Опис напою Хванчкари

Крім вищевикладених особливостей географічного і технологічного плану, Хванчкара має володіти деякими обов'язковими хімічними властивостями і відповідати низці параметрів органолептичного характеру:

1. Міцність - 10,5-12 градусів;

2. Вміст цукру - 3-5%;

3. Колір - від темно-рубінового до рубіново-фіолетового;

4. Аромат - присутні натяки на малину, ожину, гірську фіалку і червону оксамитову троянду;

5. Смак - насичений, цілісний, округлий, з відтінками малини, ожини, сухофруктів і можливим мигдальним підголоском;

6. Післясмак - тривалий, терпкуватий.

Як і з чим п'ють Хванчкару

Гордість рачинських виноробів можна і потрібно пити з класичних келихів для червоного вина. Температура пропонованого напою має становити 12-14°C. Закускою до вина можуть послужити різні м'ясні страви, насамперед ті, що мають відношення до грузинської кухні. Однак, набагато грамотніше буде супроводити основне застілля сухими столовими винами, а Хванчкару приберегти для десерту: фруктів, горіхів, чурчхели або ж м'яких сирів...

Основні виробники

Тут ми підходимо до дуже делікатного моменту. Річ у тім, що навіть у найвдаліші роки врожай, зібраний у визначеному грузинським законодавством апелласьйоні, може дати не більше десяти тисяч пляшок вина. При цьому, згідно з тим самим законодавством, виробляти напій потрібно або в самому теруарі, або в безпосередніх його околицях.

У Грузії існують лише чотири заводи, що відповідають усім необхідним вимогам: найстаріший у регіоні завод Хванчкара, розташований в однойменному селі, а також підприємства Амбролаурі, Чребало і Бугеулі, розташовані в сусідніх населених пунктах (останній хоч і побудований на лівому березі Ріоні, але, проте, переробляє сировину, придбану на протилежному березі річки)... Крім того, в мікрозоні, придатній для зростання кондиційного винограду, можна обзавестися шуканим вином у дрібних приватних господарствах. За словами обізнаних людей, першість у цьому зв'язку належить виноробам із села Чорджо.

Таким чином, доводиться дійти невтішного висновку про фактичну недоступність справжньої Хванчкари в широкому продажі. Водночас в асортименті всіх більш-менш серйозних супермаркетів доволі широко представлено вино тієї самої назви, вироблене такими відомими грузинськими компаніями, як Шато Мухрані, Дім грузинського вина, Telavi Wine Cellar, GWS, Бадагоні тощо. Хоча виробничі потужності всіх цих підприємств розташовані в Центральній або Східній Грузії, передбачається, що Хванчкара, яку вони випускають, містить виноград сортів Александроулі і Муджуретулі, вирощений на виноградниках з "правильної" мікрозони, що належать тій чи іншій компанії... Середньостатистичному покупцеві залишається лише повірити на слово вищезгаданому твердженню. Єдине, в чому можна бути впевненим, купуючи таке вино, то це в якісності напою, який, можливо, повною мірою і не є справжньою Хванчкарою...

Як відрізнити підробку

При виборі заслуженого рачинського вина потрібно керуватися такими принципами:

1. В ідеалі вибирати продукцію винзаводів Хванчкара, Амбролаурі, Чребало і Бугеулі;

2. Під час читання етикетки насамперед дивитися на регіон походження і склад напою (деякі народні умільці без жодних сумнівів вказують, що пропоноване ними вино виготовлено з винограду сорту Хванчкара);

3. Звертати увагу на пляшку - вона має бути якісною, але водночас не химерною;

4. Мати на увазі, що справжній напій такого класу не коштуватиме дешевше сорока доларів.

5. Рубіновий колір Хванчкари обов'язково має бути темним і насиченим;

6. Терпкі нотки, присутні в післясмаку напою, не повинні підмінятися кислинкою;

7. Ну, а спирт із барвником ви, сподіваюся, самі зумієте розпізнати і вжити належних заходів.

Актуальність: 17.12.2017

Мітки: Вино та вермути, Марки вин