Усе, що потрібно знати про "сухий закон" у СРСР, США, Росії, Фінляндії

Обмежити споживання спиртного періодично намагаються в різних країнах. І заходів для цього вживають різних: від запровадження "днів тверезості" до повної заборони на виробництво і продаж алкогольних напоїв.

Ефективність "сухого закону" сумнівна. Поряд із позитивними наслідками заборони у вигляді зниження рівня стихійної злочинності, зростання продуктивності праці та тривалості життя, зміцнення внутрішньосімейних зв'язків тощо, завжди спостерігаються негативні: розквіт контрабанди, шахрайства, підпільного самогоноваріння, частоти отруєння сурогатами.

Найрадикальнішим періодом боротьби з пияцтвом вважається перша половина XX століття. Вона ознаменувалася введенням сухого закону в Російській Імперії, США та Скандинавських країнах. Увійшла в історію і горбачовська антиалкогольна кампанія, результатом якої стало знищення величезних плантацій цінних виноградників і сплеск невдоволення в середовищі простих людей.

Сухий закон у Російській Імперії та СРСР

Перші спроби боротьби з головною "російською вадою" було зроблено ще в дорадянські часи.

Оригінальні експерименти в цій галузі проводив ще Петро Перший, який "нагороджував" любителів випити чавунною медаллю "За пияцтво". Більш радикальних заходів було вжито Миколою II, який видав антиалкогольний указ напередодні світової війни - у 1914 році. Щоб реалізувати задумане, імператору довелося подолати опір Ради Міністрів і навіть звільнити незгодних.

Заборона торкнулася насамперед селянства та інших малограмотних верств, оскільки продаж міцного алкоголю зберігся в елітних ресторанах. Проте головної мети було досягнуто: споживання спиртного на душу населення скоротилося майже в 10 разів.

Як наслідок знизився відсоток смертності від алкоголізму та інших його наслідків: психічних захворювань, самогубств, хуліганства. Водночас зросла кількість отруєнь денатуратами і випадків обходу закону.

Що стосується точних цифр, то в 1913-му на одного жителя припадало 4,7 л споживання високоградусних продуктів на рік, у 1915-му - лише 0,2 л, а в 1925-му (вже після скасування заборони) - близько 1 л. Однак варто враховувати, що йдеться лише про офіційно реалізований алкоголь: кількість випитого самогону і сурогатів до уваги не береться.

Антиалкогольну політику Миколи II радянська влада спочатку підтримала. Ба більше, за виробництво і продаж міцних напоїв було встановлено суворе покарання: 5-річне тюремне ув'язнення з конфіскацією майна. Однак у 1920-х влада пом'якшилася: алкогольне виробництво і торгівлю було повністю відновлено. У народі горілку, яку випускали в цей період, прозвали "риковкою" на честь голови РНК, який схвалив відповідну постанову.

У наступні роки вживання алкоголю в країні безперервно зростало, досягнувши на початку 80-х загрозливих цифр: 20 літрів на душу населення на рік.

Щоб не допустити катастрофічних наслідків, 1985 року в СРСР було введено "сухий закон", який протримався всього 2 роки. Продаж спиртного в цей період здійснювався в суворо відведені години: з 14 до 19 годин.

Період масштабної антиалкогольної кампанії запам'ятався радянським жителям:

1. Величезними чергами, тиснявою і бійками біля винно-горілчаних магазинів (подейкують, що для деяких покупців похід за пляшкою став смертельним).

2. Масовими прогулами роботи і навчання з метою придбання заповітних літрів.

3. "Тверезими" весіллями з наповненими горілкою чайниками.

4. Вирубкою рідкісних виноградних сортів у Криму, Молдові та на Кавказі.

5. Розквітом самогоноваріння і вживанням непридатних у їжу спиртовмісних рідин.

6. Численними анекдотами про Горбачова і "сухий закон".

Усе це було б смішно, якби не було так сумно. Пити радянський народ не кинув, замінивши "горілку" і "бормотуху" на сурогати і технічні рідини (лак, одеколон, денатурат, політуру та інші отрути)...

Боротьба з пияцтвом у сучасній Росії

Антиалкогольні заходи на пострадянській території, як і раніше, тривають. Але вже в менших масштабах. Так у деяких регіонах РФ регулярно практикують Дні тверезості та заборони на нічний продаж спиртного. Відповідний законопроєкт із 2013 року діє, приміром, у Дагестані, з 2019 - у Республіці Башкирія.

Найкардинальніших заходів щодо боротьби з пияцтвом вжито в Чечні, де спиртне з 2016 року практично не вживають. Купити його можна лише в кількох точках у строго відведені години. Часткова заборона на продаж спиртного існує в Інгушетії та Якутії. Не виключено, що ініціативу підтримають і в інших суб'єктах країни.

Аналогічні заходи практикують і в сусідній Білорусі, де Дні тверезості проводять під час випускних і "останніх дзвоників", а також в інші дати, які обирають місцеві органи управління.

Сухий закон у США

Американська антиалкогольна кампанія овіяна найбільшою кількістю міфів, чуток, легенд і стійкою бандитською аурою. Цікаво, що в історію увійшов лише "сухий закон", що діяв у 1920-ті роки, хоча боротися з пияцтвом у США почали ще на початку XIX століття. Зокрема, з 1846 по 1855 рік, відповідні обмеження діяли в 13 штатах.

Вісімнадцята поправка до Конституції США, що поклала початок "сухому закону", набула чинності в січні 1920 року. Примітно, що Томас Вудро Вільсон, який на той час очолював країну, був проти її реалізації, але Конгресу вдалося обійти президентське вето і запустити антиалкогольну кампанію. І не тільки її.

"Сухий закон" у США спровокував активне зростання злочинності та корупції і призвів до формування цілої мережі гангстерських угруповань, які займалися незаконною торгівлею спиртним.

Найзнаменитішим представником клану бутлегерів став Аль Капоне, чия кримінальна слава досі не померкла. Мафіозі промишляли не тільки контрабандою, але також сутенерством, гральним бізнесом, і, як не дивно, благодійністю.

Перестрілки і розбірки між кланами увійшли в історію і породили сюжети багатьох знаменитих кінострічок, як-от "Безславні виродки", "Закон ночі", "У джазі тільки дівчата" та ін.

На боротьбу з бутлегерством уряд США витратив близько 12 мільйонів доларів, але серйозних результатів не добився.

Негативні наслідки заборони явно переважували позитивні (скорочення травматизму, катастроф, хуліганства, оздоровлення нації), тож не дивно, що 1933 року її скасували, хоч і не одразу в усіх штатах... Пізніше за всіх від алкогольних обмежень відмовилися в Міссісіпі - 1966 року.

Сухий закон у Швеції, Фінляндії та Норвегії

У скандинавських країнах боротися з пияцтвом теж почали рано: перші обмеження у Швеції було введено ще 1865 року. Тривалий час тут діяла Гетеборзька система, що дозволяла торгівлю спиртним тільки спеціальним акціонерним товариствам. Питні заклади, перш ніж продати спиртне, повинні були забезпечити відвідувачам широкий вибір гарячих страв і свіжої преси. До них можна було купити всього 50 мл алкоголю.

1919 року в країні почала діяти карткова система, яка дозволяла особам, які досягли 21 року, 1 раз на місяць придбати до 4 л спиртного в спеціальному магазині. Частково вона збереглася у Швеції дотепер: алкоголь тут можна купити тільки в певних торгових точках.

Шведський досвід перейняли Норвегія та Фінляндія. У першій 1871 року також було запроваджено гетеборзьку систему. Однак протрималася вона недовго: заборону довелося скасувати, коли Іспанія і Франція (головні постачальники спиртного) пригрозили відмовитися від закупівель норвезької риби в разі її збереження...

У другій антиалкогольна кампанія стартувала в 1919-му. Фінський закон заборонив продаж усього, що містить понад 2% спирту. Закономірним наслідком обмеження стали вживання сурогатів, зростання контрабанди та шахрайства.

До 30-х років XX століття кількість контрабандних злочинів у Фінляндії настільки зросла, що було ухвалено рішення про проведення всенародного референдуму. За його результатами "сухий закон" було скасовано 5 квітня 1932 року в 10.00.

Інші країни

У різні періоди "сухий закон" практикували також у Канаді, Ісландії, Шотландії. Донині діють відповідні обмеження в багатьох ісламських країнах.

Актуальність: 30.07.2019

Мітки: Енциклопедія