Тарілчаста колона: переваги, якою має бути, формула розрахунку висоти + добірка схем

1) Переваги тарілчастої колони
2) Якою має бути тарілчаста колона
3) Формула розрахунку висоти тарілчастої колони
4) Завантажити схему тарілчастої колони

Тарілчаста колона - різновид ректифікаційних пристроїв для виготовлення домашнього спиртного.

Являє собою вертикальний циліндр, усередині якого на певній відстані поміщаються горизонтальні перегородки (тарілки), по яких стікає рідкий продукт під час перегонки.

Дозволяє отримувати доволі якісний алкоголь навіть при одноразовій дистиляції завдяки багаторазовому контакту рідини і газу.

рецепти самогону

Переваги тарілчастої колони

Гарне очищення від отруйних домішок (що більше перегородок - то вище);
Варіативність конструкції (можна змінювати характеристики дистиляту, зменшуючи або збільшуючи число тарілок);
Відсутність залежності від перепадів тиску води або напруги (на відміну від пристроїв насадочного типу);
Висока продуктивність (посилюється за рахунок більшого діаметра циліндра).

Тарілчасті колони роблять з міді, сталі, скла і фторпласту. Мідні варіанти в народі називають "флейтами" через схожість із музичним інструментом.

Відрізняються колони і типом отворів на тарілках. Вони можуть бути ковпачковими, ситчастими, решітчастими, пластинчастими, дисковими.

Для отримання якісного домашнього спиртного найкраще підходять ковпачкові варіанти, які вирізняються високою продуктивністю і легкістю експлуатації.

Однак вони доволі складні в збірці та вимагають дорогих комплектуючих. Тому найчастіше такі прилади використовують для виготовлення благородних напоїв: віскі, коньяку, бурбона.

При бажанні можна зібрати самостійно і більш дешевий аналог ковпачкової колони.

Якою має бути тарілчаста колона

Корпус пристрою зазвичай роблять з нержавійки, але скляні моделі мають більшу наочність.

Діаметр залежить тільки від потужності нагріву: можна збільшувати його на свій розсуд, тим самим підвищуючи ККД пристрою.

Градус і ступінь очищення напою підсилюють, додаючи тарілки всередину циліндра.

Найчастіше використовують колони з 5-10 перегородками (діапазон міцності дистилятів - від 88 до 95%).

Для герметизації поверхів застосовують звичайні силіконові диски.

За бажанням можна доповнити колону вузлом проміжного відбору або штуцером під термометр.

Приблизні параметри елементів:

Площа парових трубок - близько 10% від перетину колони;
Площа прорізів - 70-80% площі парових трубок;
Площа зливу 1/3 від загальної площі парових трубок (діаметр - близько 18-20% від товщини труби).

Формула розрахунку висоти тарілчастої колони

H = (N-1)*h + z₁ + z₂

Де h - відстань між тарілками, z₁ - відстань між верхньою перегородкою і кришкою колони, z₂ - відстань між нижньою перегородкою і дном колони, N - число тарілок.

Нижні перегородки роблять із більшим перетином отворів і рівнем флегми (як такі, що утримують), верхні - з меншими параметрами (як такі, що розділяють).

Ковпачки вибирають із доступних розмірів (наприклад, заглушки діаметром 28 або 22 мм).

Форма отворів у тарілках особливої ролі не відіграє, але краще робити їх максимально вузькими, щоб пара розділялася на дрібні бульбашки, тим самим збільшуючи площу контакту фаз. Більша кількість ковпачків також піде на користь.

Удосконалити пристрій можна, розмістивши замість отворів у тарілках паропровідні трубки (більшої висоти, ніж зливні) і накривши їх ковпачками з прорізами. Розділена за фракціями флегма залишиться на перегородках навіть після вимкнення нагрівання.